У грудні 1940 року Люфтваффе скинули на Манчестер тисячі фугасних снарядів, сотні загиблих, поранених і назавжди зниклий архітектурний вигляд міста. Колись Манчестер був промисловим центром Великобританії. Тут вироблялася бавовна та вугілля, але в ті страшні роки місто перетворилося на поле бою: його фабрики були закриті, церкви були зруйновані, а архітектура посічена шрамами війни. Далі на manchester-future.
1940-ті були темною сторінкою для міста. Насправді Манчестеру довелося відроджуватися з попелу. Процес відновлення архітектурного вигляду міста був неймовірно довгим. Багато знакових архітектурних пам’яток були назавжди зруйновані та не підлягали відновленню. Тому довелося розробляти нові, сучасніші проєкти забудови міста. Це ознаменувало непросто міське відновлення, а й трансформацію. Манчестер не просто відновив втрачене, він розвивався.
Наймасовіші руйнування
Наймасовіші руйнування у Манчестері принесла ніч із 22 на 23 грудня 1940 року. Ця ніч була також відома як “Манчестерський бліц”. Тоді німецькі бомбардувальники скинули на місто понад 450 тонн вибухівки та тисячі запальних бомб. Такі знакові пам’ятки, як Манчестерський собор, Зал вільної торгівлі та Королівська біржа були серйозно пошкоджені. Цілі райони Солфорда та Галма перетворилися на руїни.
Варто зазначити, що у воєнні роки промисловий сектор Манчестера був перебудований на потреби армії. Тоді місто перетворилося на найважливіший центр військового виробництва. Його заводи виробляли авіаційні компоненти, продукцію машинобудування та текстиль, необхідні для військових потреб. Саме тому він став для німців метою номер один.
Понад 680 людей загинули, тисячі зазнали поранень, понад 8000 будинків стали непридатними для проживання. Манчестер буквально лежав у руїнах.
Архітектурні проєкти нового Манчестера
Закінчення Другої світової війни стало для Манчестера не лише часом миру та відновлення, а й моментом переосмислення міського планування. Місцева влада усвідомлювала, що війна зруйнувала значну частину центральної частини міста, і повертатися до колишньої “величної” архітектури не вихід. Тому вони вирішили скористатися можливістю для кардинальних змін.
Вулиці у старому Манчестері були вузькими, розрахованими на вози, а не автомобілі. Багато будинків були старими та тісними, без елементарних зручностей. Водо- та електропостачання, каналізація, транспортна система – все це залишалося на рівні доіндустріальної епохи. Місто стрімко зростало і змінювалося, а інфраструктура за цим не встигала.
Після війни влада вирішила не просто відбудувати Манчестер, а перезаснувати його. Місто мало стати сучасним, зручним, просторим. Було розроблено амбітні плани модернізації: широкі вулиці, нові житлові масиви, зелені зони та сучасна транспортна мережа. Почалася масштабна зачистка руїн та забудова нових кварталів, натхненна ідеями модернізму та функціоналізму. Місто прагнуло в майбутнє – з новими формами, технологіями та метою відновлення.
На плечі міських планувальників та архітекторів, а також Манчестерської корпорації лягли амбітні проєкти реконструкції. Надихнувшись модерністськими ідеями, що розповсюджувалися по всій Європі в ту епоху, архітектори вирішили втілити сміливі та практичні проєкти. Головне – зручність, чистота та легкість пересування. Нове “місто майбутнього” не мало бути схожим на старий Манчестер.
Муніципальні квартали, подібні до Вітеншоу, будівництво яких почалося ще до війни, швидко розросталися. Ці передмістя насамперед мали розвантажити центр міста та забезпечити кращі умови життя. Тут мав з’явитися новий водопровід, сади та зелені зони. До 1950-х і 1960-х років на зміну нетрів у центрі міста почали приходити багатоповерхові будинки та малоповерхові житлові комплекси.
Нова забудова була не просто архітектурою. Це була соціальна інженерія – бачення кращого, рівноправнішого повоєнного суспільства.
Повоєнний архітектурний стиль Манчестера
У наступні десятиліття Манчестер прийняв модернізм, а разом із ним і архітектуру бруталізму. Грубий бетон, геометричні форми та акцент на функціональності, а не на витонченості, багато в чому визначили післявоєнний розвиток. Такі будівлі, як торговий центр “Arndale Centre” (відкритий 1975 року), вежа “CIS Tower” (1962 рік) були відображенням тієї епохи. Інші проєкти включали масове житло в районах як Г’юм і Вітеншоу, де модерністські квартали зводили за принципами “міста-саду” з поділом транспорту, зеленими зонами та соціальною інфраструктурою.
Модернізм у ту епоху був це більше, ніж просто архітектурний стиль. Це була глибока думка, філософія, яка відкидала надмірну декоративність і зверталася до функціональності та логіки. Після війни місто хотіло простоти та стабільності, і модернізм дав це. Це був відхід від тісної, затемненої багатодітної вікторіанської забудови. Архітектура мала стати утилітарною, доступною, сучасною.
Попри добрі наміри, не все у модернізмі було ідеальним. У 1970-1980-х роках багато модерністських кварталів критикували: вони здавалися холодними, бездушними, небезпечними. Але проблема була не тільки в архітектурі, а й у недофінансуванні та складних соціальних умовах.
Бруталізм також часто критикували за похмурий вигляд і надто великі масштаби, хоча він добре передавав характер Манчестера. Такі будинки будували “серйозно і надовго”. Ба більше, після війни вони символізували силу, витримку та здатність вистояти що-небудь.
Водночас розпочалася реставрація культурних та історичних будівель, що постраждали під час німецького бомбардування. Манчестерський собор, який серйозно постраждав під час повітряних нальотів 1940 року, реставрували дуже повільно, але дуже ретельно. Він відновлювався протягом десятиліть. Поєднання старого та нового готичного каменю та необробленого бетону в соборі стало відмінною рисою післявоєнного Манчестера.
Міське відродження
До кінця 20 століття архітектурне відродження Манчестера все ще тривало. Варто зазначити, що у 1996 році ІРА влаштували теракт у Манчестері. Люди не загинули, але знову постраждала архітектурна подоба міста, що призвело до чергової серії відновлень. У 1990-х роках нові архітектурні проєкти включали не бетонні конструкції, а нові, сучасні скляні будинки.
Післявоєнна перебудова заклала основу архітектурного вигляду міста. Тоді виник новий Манчестер, у якому залишки промислового минулого та величні будівлі поєднувалися з інноваційними проєктами майбутнього – футуристичними бетонними будинками та багатофункціональними скляними хмарочосами. Нові споруди повністю перетворили архітектурний краєвид міста.
Варто зазначити, що залишки колишньої епохи все ж таки залишилися в післявоєнному Манчестері. Це старі фабрики, млини та заводи. Деякий час вони стояли занедбані, але міська влада вдихнула в них нове життя, перетворивши на творчі центри, ресторани та житлові комплекси.
Манчестер і у 2020-х роках зберігає сліди Другої світової війни – не тільки у вигляді пам’ятників або зруйнованих будівель, але й у характері самого міста. Війна змінила архітектуру, але ще більше людей. Вони вміли триматися, вміли перебудовуватись і не дозволяли трагедіям визначати себе.
Манчестер відродився після тяжких наслідків Другої світової війни. Він став іншим – сильнішим, сучаснішим, живішим. Війна залишила на ньому відбиток, але не зламала.
- https://ftanda.co.uk/thoughts/edwardian-classical-architecture-in-manchester/
- https://www.flickr.com/photos/mmuvisualresources/albums/72157625953126198/
- https://www.scienceandmediamuseum.org.uk/objects-and-stories/british-post-war-architecture-modernism-futurism
- https://confidentials.com/manchester/the-10-best-buildings-brutalist-manchester
- https://www.manchesterhive.com/display/9781526154996/9781526154996.00006.xml
