Колись Манчестер асоціювався переважно з червоною цеглою, індустріальними складами та фабриками. Але з другої половини 20 століття його вигляд швидко змінюється. Особливо це стало помітно, коли біля південної частини центру, біля річки Ірвелл, звели новий символ міста – Deansgate Square. Цей комплекс не просто житлові хмарочоси, а справжній поворотний момент в архітектурній історії Манчестера. Далі на manchester-future.
Від цегли до скла: як Манчестер міняв вигляд?
Проєкт перетворення району отримав підтримку не лише від влади, а й приватних розробницьких компаній. Однією з ключових точок зростання стала забудова кварталу Deansgate Square — амбітний проєкт, що включає чотири сучасні вежі, які у 21 столітті є одними з найвищих будівель Манчестера. Ці хмарочоси стали символом архітектурної трансформації міста: з появою Манчестер отримав силует, який можна сміливо порівнювати з Лондоном.
Однак будівництво висоток – це не просто естетика. Вони стали відповіддю на низку міських проблем: нестачу житла, зростання населення та прагнення залучити інвестиції. Башти надали тисячі нових квартир, офісів та комерційних просторів, а також інфраструктуру – фітнес-центри, магазини, ресторани та зелені зони для мешканців. В результаті район ожив. Туди почали переїжджати молоді спеціалісти, сім’ї, інвестори.
Важливо відзначити, що цей підхід не обмежився лише районом Deansgate. У другій половині 2010-х років міська влада почала просувати схожі проєкти й в інших частинах міста: в районі Нанітон-стріт, навколо станції Пікаділлі та вздовж річки Ірвелл. Манчестер почав активно співпрацювати з міжнародними архітекторами та компаніями, щоб вбудовувати сучасне, стійке, урбаністично розвинене місто.
Таке зрушення в архітектурній політиці призвело і до суперечок. Деякі жителі та історики архітектури побоюються, що Манчестер з часом може втратити свою унікальність, розчиняючись у склі та бетоні нових веж. Вони наголошують, що місто відоме своїми вікторіанськими кварталами, текстильними фабриками з червоної цегли, індустріальним шармом. Проте влада прагне знайти баланс: нові висотки будуються з урахуванням міського ландшафту, а старовинні будівлі — реставруються та отримують друге життя у форматі культурних просторів, готелів або коворкінгів.
Таким чином, архітектурний вектор Манчестера у 21 столітті – це поєднання минулого та майбутнього. Місто не забуває своє коріння, але й не боїться рости вгору, змінюватись і підлаштовуватися під запити сучасності. Висотне будівництво — лише частина великого процесу, в якому Манчестер знову відкриває себе і для місцевих, і для всього світу.
Перша ідея: проєкт 2007 року
Ще у 2007 році з’явилася перша серйозна ініціатива розвитку району Great Jackson Street. Проєкт передбачав будівництво п’яти висотних будівель, у яких планувалося розмістити близько 1100 житлових квартир, 100 апартаментів з обслуговуванням, готель, офіси, магазини та громадські простори. Також було заплановано велике паркування, що вказувало на орієнтацію проєкту на комфорт та багатофункціональність.
Особливу увагу привертав хмарочос “Блок D”, який мав стати найвищою будівлею Манчестера на той момент – 49 поверхів і 150 метрів у висоту, що перевищувало висоту знаменитої вежі Бітхем (169 м). Це мало стати архітектурною заявою про майбутнє Манчестера як сучасного, вертикального міста.
Проєкт отримав офіційне схвалення міської ради на початку 2008 року, а у 2011 році забудовник запросив продовження терміну дії дозволу – воно також було погоджено. Однак через економічну кризу 2008 року і невизначеність, реалізація проєкту була заморожена. Район знову поринув у тишу, але ненадовго.
Оновлена концепція 2016 року
Майже через десять років проєкт був відроджений у новому форматі. У 2016 році за справу взялася будівельна компанія Renaker Build у партнерстві з архітектурною студією SimpsonHaugh and Partners. Архітектори переробили початкову схему, зберігши амбіції, але адаптувавши їх під сучасну реальність та запити міста.
В оновленій версії було запропоновано побудувати чотири хмарочоси, кожен зі своєю унікальною висотою та функціями:
- Південна вежа – 64 поверхи, 200,5 м (найвища будівля в Манчестері);
- Східна вежа – 50 поверхів, 157,9 м;
- Західна вежа – 44 поверхи, 140,4 м;
- Північна вежа – 37 поверхів, 122 м.
Ці хмарочоси не лише створювали сучасний міський силует, а й закладали основу для нового житлового та ділового кластера в районі, який раніше вважався важкодоступним та ізольованим.
Проєкт отримав офіційне схвалення міської ради Манчестера 30 червня 2016 року. Це стало відправною точкою для масштабної трансформації Great Jackson Street, що перетворила запущену територію в одну з зон міста, що найбільш динамічно розвиваються.
Як усе склалося?
Будівництво стартувало влітку 2016 року. Першою звели Південну вежу, слідом — Західну, заввишки 141 м. За рік розпочалися роботи над двома іншими вежами комплексу — Північною (122 м) та Східною (158 м). Усі чотири будівлі були повністю закінчені до кінця 2020 року. Комплекс отримав назву Deansgate Square і став символом нової архітектурної ери Манчестера – сучасної, масштабної та орієнтованої на комфорт.
Але варто зазначити, що розвиток району на цьому не зупинився. Після Deansgate Square на Грейт-Джексон-стріт з’явилися нові хмарочоси. Серед них – The Blade та Three60, обидві висотою по 154 м. У 2022 році завершилося будівництво Elizabeth Tower – 153 метри, сучасні апартаменти та панорамні краєвиди на весь Манчестер.
Яке значення має район Манчестера?
Комплекс та сусідні вежі не лише змінили архітектурний вигляд Манчестера, а й пожвавили раніше забутий район. Навколо нових будівель формується сучасний міський простір: із житловими квартирами, кафе, магазинами та інфраструктурою. Тут мешкають, працюють, відпочивають. Цей район став прикладом того, як точковий розвиток може пожвавити весь міський ландшафт.
Комплекс складається з чотирьох веж, найвища з яких – South Tower – має 201 метр та 64 поверхи, що робить її найвищою будівлею у місті та однією з найвищих у Великій Британії за межами Лондона. Це нове архітектурне досягнення вже вписало Манчестер у карту європейських міст, які стрімко будуються вгору. У місті, що десятиліттями будувалося вшир, вертикальний прорив символізує новий підхід до простору.
Deansgate Square розташований неподалік історичного ядра Манчестера, тому його силует створює драматичний контраст з вікторіанською архітектурою. Башти з блискучого скла відбивають небо, хмари та навколишнє місто, одночасно відображаючи зміну архітектурних пріоритетів: від функціональності до ефектності, від індустріального минулого до футуристичної привабливості.
Deansgate Square – це не просто місце для життя. Це інфраструктура нового рівня: приватний басейн, спортзал, лаунж-зони, простори для роботи та відпочинку. Все продумано для сучасного міського мешканця, який цінує швидкість, стиль та комфорт. Водночас критики говорять про ризик зростання соціального розриву — ціни на апартаменти тут недоступні для більшості жителів міста.
Deansgate Square став візуальним маркером змін, які переживає Манчестер. Його контури видно з десятків кілометрів — вони точно вказують напрямок, у якому рухається місто. Манчестер вже не просто індустріальний центр – це мегаполіс, що відкриває себе для інновацій, розкоші та нового урбаністичного стилю. І хоча не всі погоджуються з таким перетворенням, одне беззастережне: Deansgate Square став новою візитною карткою сучасного архітектурного стилю Манчестера.
