Коли йдеться про найвпливовіших архітекторів світу, ім’я Нормана Фостера завжди на першому місці. Творець такі світові архітектурні легенди, як “Gherkin” у Лондоні, віадук Мійо у Франції та кампус “Apple Park” у Каліфорнії. Фостер прославився на весь світ, змінив вигляд міст та надихнув тисячі архітекторів. А історія його почалася зі Стокпорта, що поряд із Манчестером. Саме це місце сформувало з нього майбутнього генія архітектури. Про історію становлення Нормана Фостера далі у статті на manchester-future.
Ранні роки у Манчестері
Норман Фостер народився у 1935 році у Реддіші, неподалік Стокпорта, і виріс у скромній родині у передмісті Манчестера – Левеншалмі. Його батько працював маляром, а мати у пекарні. Батьки дуже багато працювали. Для маленького Нормана це стало прикладом. Він зрозумів, наскільки важливими є завзятість і дисципліна.
При цьому у школі Фостер був дуже сором’язливим і замкнутим. Ба більше, він часто піддавався булінгу з боку однокласників. Тому свою втіху він часто знаходив у книгах та читанні.
Свій трудовий шлях Фостер почав рано. У 16 років він пішов зі школи та почав працювати клерком у мерії Манчестера. Після служби в Королівських ВПС влаштувався в архітектурну фірму, де вперше відчув, що знайшов свою справу. Його малюнки та креслення швидко привернули увагу, і він отримав підвищення.
Попри відсутність фінансової підтримки, у 1956 році Фостер вступив до архітектурної школи при Університеті Манчестера. Навчання він поєднував з нічними змінами в пекарні, роботою вишибалою та продавцем морозива. Але важка праця була винагороджена і всі його старання та зусилля не були дарма. У 1959 році він отримав срібну медаль Королівського інституту британських архітекторів за точне архітектурне креслення вітряка.
У той час архітектура у Манчестері була сумішшю прагматизму і модернізму, що тільки зароджувалося. Повоєнна перебудова почала відходити від традиційних форм. Місто, понівечене бомбардуваннями та стрімким занепадом промисловості, потребувало нових ідей. Це було те, що залишиться із Фостером на все його життя.
Закінчивши університет, він отримав престижну стипендію і подався вчитися в Єльську школу архітектури у США. Там він познайомився з Річардом Роджерсом своїм майбутнім соратником. Під впливом професора Вінсента Скаллі, Фостер і Роджерс вирушили в подорож Америкою, щоб вивчити архітектуру на практиці. Саме ця подорож остаточно затвердила його прагнення проєктувати будинки, які змінюватимуть міста.
Шлях до звання легендарного архітектора світу
Попри те, що США досить глибоко вразили Фостера. У 1963 році він повернувся до рідної Великобританії і разом з Річардом Роджерсом, Венді Чізман та іншими партнерами заснував архітектурну студію “Team 4”. Одним з їх перших проєктів став футуристичний скляний павільйон “Cockpit” у Корнуоллі. Це був мінімалістичний об’єкт із глибоким поглядом у майбутнє. Варто відзначити, що саме тут почав промальовуватись унікальний архітектурний почерк Фостера. Після розпаду “Team 4” у 1967 році він і Венді створили “Foster Associates” – бюро, яке швидко стало лідером архітектури нового часу.
Наприкінці 1960-х років Фостер співпрацював із новатором Річардом Бакмінстером Фуллером, що вплинуло на його екологічний підхід до архітектури. Разом вони реалізували низку проєктів, включаючи Театр Семюеля Беккета в Оксфорді.
Перші роки бюро “Foster Associates” спеціалізувалися на індустріальних об’єктах, але у 1970-х все змінилося. Серед ключових робіт була штаб-квартира страхової компанії “Willis Faber & Dumas” в Іпсвічі, зроблена у 1975 році. Це була революційна будівля зі скляним фасадом, садом на даху, басейном та спортзалом. Воно просувало ідею відкритого офісу та турботи про співробітників задовго до того, як це стало трендом.
Легенди, які створив Фостер
У 1978 році Фостер завершив проєкт Центру мистецтв Сейнсбері у Норіджі. Це був один із перших великих громадських проєктів. У 1981 році йому довірили розробку нового термінала аеропорту Станстед. Варто зазначити, що з відкриттям у 1991 році саме цей проєкт приніс йому міжнародне визнання: термінал став взірцем архітектури хай-теку та отримав престижну премію Міса ван дер Рое.
До 1980-х років Фостер зарекомендував себе як майстер ділової архітектури. Він спроєктував штаб-квартиру “HSBC” у Гонконгу. Це була неймовірно прозора будівля з розкішним краєвидом на гавань. На той момент будівля була одна з найдорожчих у світі. Сам Фостер пізніше зізнався, що без цього контракту його бюро могло б не вижити.
У 1990-х роках Фостер доручили розробити проєкт на місці зруйнованої Балтійської біржі у Лондоні. Спочатку він запропонував побудувати хмарочос “Millennium Tower” заввишки 385 метрів, але через критику висоти проєкт не схвалили. Замість нього з’явився знаменитий “огірок” – “30 St Mary Axe”. Форма будівлі стала культовою, а інженерні рішення поєднали сучасні технології та природні принципи, такі як природна вентиляція. У 1999 році студія офіційно отримала назву “Foster + Partners”.
На той час стиль Фостера став лаконічнішим і сучасним, відходячи від характерного раннього періоду “машинного” хай-теку. У 2004 році він спроєктував найвищий міст у світі – віадук Мійо у Франції, який назвали “твором мистецтва”.
З 2009 року Фостер тісно співпрацював зі Стівом Джобсом над проєктом нового кампусу “Apple”. Кругла будівля “Apple Park” у Купертіно була відкрита для співробітників у 2017 році. Тобто вже після смерті Джобса, але реалізовано за його задумом.
У 2007 році з’явилися чутки про бажання Фостера продати частку у своїй компанії, що оцінюється в £300–500 млн. Тоді ж він працював із Філіпом Старком та Річардом Бренсоном над проєктом “Virgin Galactic”.
Фостер бере активну участь у соціальних та освітніх проєктах, включаючи архітектурну благодійність “Article 25” та “The Architecture Foundation”. Він наголошує на важливості залучення молодих архітекторів. Середній вік співробітників його бюро, як і раніше, близько 32 років.
У 2022 році стало відомо, що Норман Фостер допоможе у відновленні України. За даними на 2024 рік, “Foster + Partners” заробила понад $500 млн гонорарів, 40% з яких припали на клієнтів із Близького Сходу.
Подальше життя та визнання
У 2000-х роках Норман Фостер зіштовхнувся із серйозними проблемами зі здоров’ям. Йому діагностували рак кишківника та повідомили, що жити залишилося лише кілька тижнів. Однак архітектор пройшов курс хімієтерапія та повністю відновився. Пізніше він також переніс серцевий напад. Попри це, Фостер продовжив працювати, залишаючись одним із найвпливовіших архітекторів свого часу.
Попри те, що Норман Фостер проєктував для президентів, мільярдерів і міст по всьому світу, він завжди визнавав своє манчестерське коріння. Він говорить про місто як про місце, яке навчило його розв’язувати проблеми, поважати матеріали та мріяти по-великому. Манчестер дав йому основу, не лише в архітектурі, а й у житті. Він показав йому, як будуються речі, чому вони є важливими та кому вони служать.
У 2007 році Норман Фостер отримав премію імені Лінна С. Бідла за внесок у розвиток висотної архітектури від Ради з висотних будівель та міського середовища. Пізніше він був відзначений престижної премії Ага Гана за проєкт Технологічного університету Петронас у Малайзії. У 2008 році йому надали почесний ступінь Університету Данді, а у 2009 році – премію принца Астурійського в категорії “Мистецтво”.
У 2012 році художник сер Пітер Блейк включив Фостера до сучасної версії культової обкладинки альбому “Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band”, як одного з найбільш натхненних діячів британської культури. У 2017 році Фостер став лауреатом нагороди “Золота пластина” Американської академії досягнень. Її йому вручив лорд Джейкоб Ротшильд.
