У самому серці Манчестера з’явилося місце, яке демонструє, як сміливі ідеї можуть повністю змінити обличчя міста. “The Castlefield Viaduct” — колишній вікторіанський залізничний міст, що колись був частиною промислової сили Манчестера, десятиліттями стояв занедбаним. Потяги давно припинили рух, конструкція заростала травою, а металеві ферми просто іржавіли під дощем. Проте у 2020-х роках міст отримав шанс на друге життя — і його трансформація вразила навіть найскептичніших містян. Далі на manchester-future.
У 2025 році “The Castlefield Viaduct” — це зелена тераса просто неба, піднятий над вулицями сад, що простягається на сотні метрів уздовж історичної конструкції. Ландшафтні дизайнери та урбаністи подарували мосту нову функцію: там, де раніше гуркотіли залізничні вагони, тепер ростуть десятки видів рослин, квітів і кущів, створюючи маленькі природні оази просто серед міста. На віадук приходять, щоб гуляти, відпочивати, фотографуватися, спостерігати за містом зверху або просто знайти кілька хвилин тиші.
Це місце — більше, ніж красива локація. Це символ того, як сучасне місто може поєднувати спадщину й інновації. Архітектори зберегли оригінальні вікторіанські опори та металеві конструкції, але водночас оснастили простір найновішими рішеннями: системами моніторингу стану рослин, датчиками вологи, освітлення й температури, а також технологіями, що допомагають доглядати за садом максимально екологічно.
“The Castlefield Viaduct” став прикладом для інших міст — як креативно переосмислити постіндустріальні об’єкти, не руйнуючи їх, а вдихаючи в них новий зміст. Адже інновації не завжди починаються з будівництва чогось нового — іноді вони народжуються там, де хтось наважився побачити потенціал у старому.
Вікторіанські корені: чому “The Castlefield Viaduct” був важливим для Манчестера
Міст було збудовано у 1893 році компанією “Heenan&Froude”, щоб розвантажити транспортний потік у найбільш індустріальному місті світу. Це був час, коли Манчестер буквально димів фабриками, а залізниці стали його артеріями. Віадук мав стратегічне значення: його 330-метрова довжина дозволяла поїздам перетинати переповнені квартали без затримок, з’єднуючи промислові зони та склади.
Споруда відзначалася не лише функціональністю, а й естетикою — металевий каркас із майстерними клепальними з’єднаннями став символом інженерної могутності епохи. Десятиліттями мостом проходили тисячі вагонів, але з розвитком автомобільного транспорту та перебудовою міста потреба в ньому зменшилася. У 1969 році віадук був зачинений. Залишений напризволяще, він дуже швидко перетворився на забуту частину ландшафту — до того моменту, поки у 2020-х роках Манчестер знову не звернув на нього увагу.
Як покинутий міст став інноваційним міським простором?
Ситуація кардинально змінилася у 2021 році, коли “National Trust” представив сміливу ідею: перетворити старий вікторіанський міст на сучасний інноваційний парк — зелений простір, створений на висоті над містом. Ідея не була новою у світі: нью-йоркський парк “High Line” вже став прикладом успішного переосмислення промислової інфраструктури. Але для Британії це був абсолютно новаторський крок.
Почалося велике перетворення. Інженери укріпили металеві конструкції, дизайнери створили концепцію змішаної рослинності, а екологи підібрали види, які могли комфортно рости на висоті. Міст перетворився на лінійну зелену галерею: тут з’явилися сади, куточки диких рослин, оглядові тераси, експозиції, присвячені екології та історії Манчестера.
Пілотний етап відкрився у 2022 році, і з перших днів локація стала справжнім магнітом для туристів, фотографів і містян. Люди приходили сюди не лише за природою, а й за новими сенсами — відчути, як стара архітектура може отримати друге життя.
Поєднання спадщини та інновацій: чим особливий парк
“The Castlefield Viaduct” — це приклад того, як занедбана індустріальна споруда може отримати нове життя і стати символом сучасного міського розвитку. Велична вікторіанська конструкція у 2020-х руках перетворена на підвісний сад, де історія й технології співіснують так природно, ніби з самого початку були частиною єдиного проєкту.
На території віадука працює система “розумного” догляду за природою: датчики вимірюють вологість ґрунту, стан рослин, температуру, рівень освітлення та опадів. Інженери й ландшафтні дизайнери бачать усе в реальному часі, тому рослини отримують рівно стільки води та світла, скільки потрібно, — без зайвих витрат ресурсів і без перевантаження екосистеми. Це дозволяє підтримувати сад у відмінному стані навіть на великій висоті, де умови можуть бути складнішими, ніж на землі.
Віадук став не лише зеленим простором, а й майданчиком для досліджень. Науковці вивчають, як прогулянки у такому нестандартному середовищі впливають на психічне здоров’я: чи знижують рівень стресу, чи покращують сон, концентрацію та загальне самопочуття. Люди відгукуються про цей простір як про місце, де голова “перезавантажується”, а шум міста залишається десь унизу.
Та попри всі технологічні рішення, головне тут — відчуття, яке виникає, коли стоїш на конструкції, зведеній понад століття тому, і бачиш, як вона підтримує зовсім інше, нове життя. Вікторіанські опори сусідять із сучасними зеленими інсталяціями, і цей контраст створює особливу атмосферу — наче місто саме показує, що шанує своє минуле й сміливо рухається вперед.
“The Castlefield Viaduct” — не просто парк. Це доказ того, що старі структури можуть стати основою для найсміливіших інновацій, якщо дати їм шанс.
Майбутнє “The Castlefield Viaduct”: тимчасовий проєкт, який має всі шанси стати постійним
Поточна версія парку — це пілот, задуманий як тестова модель. У липні 2023 року міська рада Манчестера надала “National Trust” додатковий час для роботи експериментального парку на віадуку — дозвіл було продовжено до зими 2024 року. Тим часом ландшафтні архітектори студії BDP підготували концепцію наступного етапу розвитку простору, окресливши бачення того, яким має стати віадук у майбутньому.
У вересні 2024 року з’явилися перші офіційні деталі масштабного розширення — парк планували подовжити з нинішніх 120 метрів до повної довжини історичної конструкції. У цей же період до міської ради подали заявку на будівництво другої черги проєкту і клопотання про надання їй статусу архітектурної спадщини. Дозвіл на реалізацію другої фази був успішно отриманий у квітні 2025 року.
У липні 2025 року “National Trust” оголосив про залучення більш як 2,5 млн фунтів стерлінгів фінансування від групи з управління історичними залізничними об’єктами “National Highways”, міської ради Манчестера, Об’єднаного управління Великого Манчестера та Фонду залізничної спадщини. Початок будівельних і конструктивних робіт запланували на осінь, а відкриття нового відрізка віадука — на літо 2026 року.
З вересня 2025 року небесний парк на Castlefield Viaduct стане ключовим елементом масштабної ініціативи “CyanLines” — стратегічної програми зі створення понад 160-кілометрової мережі взаємопов’язаних зелених просторів, водних маршрутів і пішохідних шляхів, що охоплюватиме весь Великий Манчестер.
